Суперечки навколо доменних питань можуть мати найнепередбачуваніші наслідки і правові колізії.

 Доменні спори в Україні завжди відрізнялися різноманітністю підходів і думок, проте вже тривалий час юристи не можуть дійти спільного погляду, а суди —відповідно сформувати єдину практику з таких питань:

  • статус реєстратора доменного імені — він має бути відповідачем або третьою особою в такому спорі?
  • доля спірного доменного імені — делегування спірного доменного імені має бути анульоване або ж воно має бути переделеговане позивачу?
  • «недоторканність» договірних відносин між реєстрантом та реєстратором доменного імені — чи втручається суд своїм рішенням у господарські відносини між відповідачем (реєстрантом) і реєстратором доменного імені?

Чи потрібно казати, що сам по собі процес отримання даних про реєстранта-фізичну особу — це квест, який й досі спричиняє труднощі через позицію окремих реєстраторів. Так, на їхню думку, персональні дані реєстранта-фізичної особи охороняються Законом України «Про захист персональних даних» і не можуть бути розкриті у відповідь на адвокатський запит.

Єдине було очевидним — такий спір повинен вирішуватися в судовому порядку, без наявності будь-якої альтернативи. Але судовий порядок вирішення спору, зі зрозумілих причин, не всім підходить. З огляду на реальні терміни розгляду справи, вартість судового процесу, тривалість отримання фінального рішення, не кажучи вже про фактичне його виконання, не кожен правовласник готовий обрати судовий спосіб захисту своїх прав.

Тому підписання угоди між Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ) та адміністратором домену верхнього рівня. UA ТОВ «Хостмайстер» було подією довгоочікуваною та багатообіцяючою. Відповідно до зазначеної угоди, що почала діяти в березні 2019 році, Центр ВОІВ з арбітражу та посередництва є єдиним органом, уповноваженим розглядати спори щодо приватних доменних імен другого рівня в домені .UA на основі політики UA-DRP.

Слід нагадати, що доменним ім`ям другого рівня є частина доменного імені, відокремлена крапкою від наступного за нею домену першого рівня. Таким доменним ім`ям, наприклад, буде позначення hostmaster в домені hostmaster.ua.

Прийнята відповідно до цієї угоди Єдина політика розгляду спорів по доменних іменах у домені .UА є варіацією Єдиних правил розгляду спорів про доменні імена (UDRP), яка застосовується до всіх загальних доменів верхнього рівня (generic Top-Level Domain (gTLD)), але з урахуванням особливостей функціонування національних доменів верхнього рівня (countrycodetop-level domain (ccTLD)).UА.

Однією з таких особливостей є вимога делегувати приватне доменне ім`я другого рівня в домені .UA тільки у разі, коли відповідне доменне ім`я або його компонент другого рівня (до знаку «.», але не включаючи його) збігається за написанням зі знаком для товарів і послуг, права на використання якого на території України належать відповідному реєстранту. Особливість, звісно, хороша. Та як зазвичай трапляється в юристів, є одне маленьке «але». На наш погляд, саме ця особливість функціонування ccTLD.UA зумовлює питання впровадження та успішного функціонування політики UA-DRP.

Як відомо, основною метою UDRP є боротьба з недобросовісним використанням в доменних іменах чужих комерційних позначень. Подаючи скаргу, відповідно до політики .UA, заявник повинен описати підстави, на основі яких він подає цю скаргу, а саме:

  • яким чином доменне ім’я (доменні імена) є подібним(и) або схожим(и) до ступеня змішування на знак для товарів і послуг, на який скаржник має права; і
  • чому відповідач (власник доменного імені) повинен вважатися таким, що не має прав або законних інтересів щодо доменного імені (доменних імен), яке (які) є предметом скарги; і
  • чому доменне ім’я (доменні імена) слід вважати недобросовісно зареєстрованим(и) або недобросовісно використаним(и).

При цьому, у випадках із доменами другого рівня у домені .UA порушник завжди матиме право чи законний інтерес щодо доменного імені (доменних імен), яке/які є предметом скарги. Як було зазначено раніше, реєстрація домену другого рівня в домені .UA можлива тільки при наявності у реєстранта свідоцтва України на відповідну торговельну марку. Таким чином, говорячи про спори щодо доменів другого рівня в домені .UA, ми повинні пам`ятати, що, по суті, це завжди спір між торговельною маркою заявника-правовласника і торговельною маркою відповідача (власника доменного імені).

Відповідно до ст. 495 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є, в тому числі, право на використання торговельної марки. За змістом ст.ст. 16 та 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака, крім іншого, є, застосування його в мережі інтернет та доменних іменах. Як наслідок — реєстрація фактичним правовласником (майбутнім відповідачем (власником доменного імені) доменного імені на підставі належної йому торговельної марки і подальше його використання є непорушним правом власника торговельної марки. У такому разі, на нашу думку, відповідач (власник доменного імені) майже завжди матиме змогу довести наявність у нього законного права чи інтересу на спірне доменне ім’я.

Про це також йдеться у п. 2.7 2-го видання Огляду думок спеціалістів ВОІВ з окремих питань Єдиної політики з вирішення спорів щодо доменних імен (WIPO Overview of WIPO Panel Views on Selected UDRP Questions, second edition):

Колегія ВОІВ схиляється до того, аби визнати, що реєстрація відповідачем торговельної марки, що відповідає доменному імені, стосовно якого є спір, зазвичай, але не обов’язково, встановлює права відповідача або його законний інтерес на використання доменного імені як другого елемента Єдиної політики з вирішення спорів. Водночас колегія ВОІВ зазвичай відмовляє визнати права відповідача або його законний інтерес на доменне ім’я на основі відповідної реєстрації торговельної марки, коли загальні обставини демонструють, що така торговельна марка була отримана насамперед для того, щоб обійти застосування Єдиної політики з вирішення спорів.

Як приклади ВОІВ наводить такі кейси:

  • Madonna Ciccone, p/k/a Madonna v. Dan Parisi and «Madonna.com», WIPO Case No.D2000-0847, <madonna.com>, Transfer;
  • Chemical Works of Gedeon Richter Plc v. Covex Farma S.L., WIPO Case No.D2008-1379, <cavinton.com> inter alia, Transfer, Cancellation in Part;
  • British Sky Broadcasting Group Plc. and British Sky Broadcasting Limited v. Global Access, WIPO Case No.D2009-0817, <skytravel.com>, Denial.

Повертаючись до української правозастосовчої практики, ми вважаємо, що анулювання або переделегування (до речі, бажано вже визначитися, який із цих способів захисту оптимальний з точки зору ефективності захисту порушеного права) доменного імені від правовласника однієї торговельної марки до правовласника іншої торговельної марки, здійснені в рамках «несудової» процедури, будуть, найімовірніше, скасовані в судовому порядку.

В аналогічних спорах, які до березня 2019 року розглядалися виключно в судовому порядку, суди завжди вказували на чинні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку відповідача і неможливість обмежувати правовласника в розпорядженні належними йому правами інтелектуальної власності.

У зв’язку з цим, у ситуації, коли кожна зі сторін конфлікту має по охоронному документу на торговельну марку (таке також буває), а домен другого рівня в домені .UA один, і він вже зайнятий потенційним відповідачем, позивач, маючи намір захистити свої права і «відвоювати» домен, насамперед повинен бути готовий до необхідності оскарження реєстрації торговельної марки опонента (визнання свідоцтва недійсним), що знову-таки, можливо тільки в судовому порядку.

Водночас необхідно відзначити, що за півроку дії вищезазначеної угоди вже є одна справа, розглянута щодо домену в зоні UA (Case No. DUA2019-0001). Під час розгляду даної справи відповідач самостійно підтвердив, що зареєстрував торговельну марку в Україні з метою реєстрації спірного доменного імені та просування товарів скаржника, а також щоб створити соціальну мережу для шанувальників продукції скаржника. Комісія констатувала, що жодна така акція з дозволу скаржника не відбулася, так само як і не функціонувала зазначена скаржником соціальна мережа шанувальників продукції скаржника. Натомість веб-сайт під оспорюваним доменним іменем містив заяву, яку можна розглядати як оманливу приналежність до скаржника, та посилання, що спрямовували на інші веб-сайти з конкуруючими товарами. За вказаних обставин, колегія ВОІВ дійшла висновку про недобросовісність дій відповідача та зобов’язала переделегувати спірне доменне ім’я на скаржника.

Наразі невідомо, чи буде оскаржувати відповідач дане рішення ВОІВ в українському суді. Проте, на нашу думку, шанси на успіх у такій справі є достатньо великими, виходячи з аргументів, наведених вище.А тому, імовірно, застосування процедури політики UA-DRP не досягне поставленої мети, а саме швидкого і низьковитратного розгляду спору про незаконне використання торговельної марки в доменному імені другого рівня в домені .UA, оскільки за кожним з таких доменів стоїть діюча торговельна марка, анулювання якої можливо тільки в судовому порядку.

Водночас логічним було б поширення цієї процедури на домени третього рівня (com.ua, kiev.ua, net.ua тощо), оскільки при реєстрації цих доменів наявність торговельної марки не є обов`язковою. Саме такі домени, як правило, реєструються в недобросовісних цілях, а на закріплених за ними сайтах в основному відбувається порушення прав власників торговельних марок.

Наразі подейкують, що за результатами дії процедури політики UA-DRP для спорів щодо доменів другого рівня в подальшому можливе її впровадження і щодо доменів третього рівня. Сподіваємось, що вказана подія не змусить себе чекати довго. Оскільки тільки в такому разі процедура політики UA-DRP стане дійсно ефективним механізмом захисту прав правовласників в Україні.

 

Сопільняк Вікторія, партнер "Дубинський і Ошарова"

Казанкіна Анастасія, адвокат "Дубинський і Ошарова"

Дивіться також